 Стаття «Богдан Хмельницький — вождь чи ворог українського народу» проiлюстрована свiтлиною пам’ятника цьому гетьмановi, що стоїть у скверi за драмтеатром. Обсяг та й спрямування згаданої статтi, надрукованої «Сiверщиною» 3 серпня 2007 року, не дозволили оприлюднити маловiдому iсторiю створення цього пам’ятника. А вона досить цiкава. Уже хоча б своєю незвичнiстю. Отже: Пам’ятник, на якому Б.Хмельницький зображений на повний зрiст на цилiндричному облицьованому постаментi, звичайно, менш ефектний, нiж київський монумент, але давно полюбився чернiгiвцям i став одним з атрибутiв архiтектурного обличчя стародавнього мiста на Деснi. А iсторiя його спорудження, яку тепер мало хто знає, зайвий раз характеризує часи тоталiтаризму, на якi припало широко ... ЧИТАТИ ДАЛІ »»»
Продовження. Початок – у № 40. Хальмер-Ю являє собою колишнє селище шахтарів, зараз напівзруйноване і непридатне для життя. З кінця 1940-их до 1994 р. тут діяла шахта, добували вугілля, але потім шахту визнали нерентабельною, закрили її, а всіх людей переселили: кого у Воркуту, а хто хотів, отримував квартиру в центральних областях Росії. Згодом опустіле селище стало полігоном Збройних сил Росії, і його періодично розстрілюють з літаків-бомбардувальників. У 2006 і 2007 роках у Хальмер-Ю приїздили колишні мешканці, які зберегли добрі спогади про свою маленьку батьківщину (адже багато хто з них і народився в Хальмер-Ю). Приїздили, щоб поспілкуватися, згадати минуле і уявити своє рідне селище таким, яким воно було ще 10 років тому. Побачивши Хальмер-Ю нині, я зрозумів біль цих людей (до речі, в перекладі з мови комі Хальмер-Ю означає «долина смерті»)… На зворотному шляху мені пощастило. Коли відійшов від Хальмер-Ю 4 км, мене наздогнав всюдихід з геологами і підвіз до самої В ... ЧИТАТИ ДАЛІ »»»
Загальні враження від побаченого та почутого Село Плоске, що в Носівському районі, оточене густим лісом, а від городів до лісових насаджень в’ються невеличкі річечки, що залишилися в спадок від колишньої діяльності меліораторів. Цієї осінньої пори кожен з мешканців села знаходить якесь для себе заняття: хтось на городі ще із запізнілою картоплею порається, дехто з буряками справляється, бо цього року врожай на них удався, інші – сидять на березі річки з вудками. А хтось вештається біля магазинів. І хоча в Плоскому заробити пристойних грошей неможливо через відсутність працюючих об’єктів, усе ж копійчина, хоч яка, та знайдеться для ста грамів вогняного напою. А тут ще завдяки продавцям магазинів, яких у цьому невеличкому селі аж п’ять (у самому центрі села – три), можна придбати горілочки «на віру», тобто в кредит – коли прізвища бажаючих випити оковитої фіксуються в спеціальному неофіційному зошиті. Саме такі люди стали для мене найпершими гідами в розповіді ... ЧИТАТИ ДАЛІ »»»
 Підполковник Петлюрівської армії, творець козацтва на Чернігівщині, сотник дивізії «Галичина», командир УПА Ремболович (Рємбалович) Іван Семенович народився в 1897 р. у м.Городня Чернігівської губернії. Іван Семенович походив з родини священиків. Учасник Першої світової війни. Учасник українізації частин російської армії, за що був заарештований. Перебував у в'язниці 5-ї пішої дивізії, з якої вдалося втекти. Як зазначає дослідник Роман Коваль, Ремболович був командиром пішої півсотні української охоронної сотні м.Городня (весна 1918 р.). Делегат 1-го, 2-го і 3-го всеукраїнських військових з'їздів (Київ, 1917). Того ж року поручик Ремболович стає творцем Чернігівського відділу Українського вільного козацтва. У боротьбі проти більшовиків У ... ЧИТАТИ ДАЛІ »»» |
