Про Костя Москальця, «широко відомого у вузьких колах» поета, прозаїка, піснетворця і філософа, котрий живе у селі Матіївка на Чернігівщині, мало пишуть. Останній вибух інтерв`ю і статей про нього відмічено приблизно у жовтні-листопаді 2008 року. Тоді був ряд презентацій його музичного альбому «Армія світла» у Львові, Києві, Харкові… Потім у 2009 році маємо чи не єдину статтю про вихід друком книги Костя Москальця "Досвiд коронацiї" у львiвському видавництвi "Пiрамiда". Це збірник витонченої його вибраної прози, зокрема мій улюблений «Вечірній мед». Але поки мова не про книгу (прочитаю – буде рецензія), а про концерт-презентацію альбому «Армія Світла».

Амплітуда позицій чи коливання політичного барометра?

Аналізуючи програмні цілі вже нового Президента України Віктора Януковича щодо подальшого розвитку України, чогось неординарного у його програмі знайти складно, на відміну від стратегічних цілей Арсенія Яценюка або, скажімо, Сергія Тігіпка. Щасливою? Так. Багатою? Згоден. Але це,погодьтеся, загально-визначені фрази. А невизначеність полягає у багатьох моментах, і основна з них — який буде векторний курс нашої держави, бо від цього залежать усі інші аспекти загальнодержавного розвитку нашої країни.

Коли запитуєш у виборців про те, чому вони голосували за того чи іншого кандидата, то відповідають, що Тігіпко, наприклад, молодий і перспективний, до того ж — банкір-фінансист, а Гриценко навів би лад у державі, бо він військова людина. Але ж і Віктор Ющенко теж за фахом банкір, але він не зміг об’єднати країну. На жаль, українці не сприйняли його доктрину щодо відродження і побудови нової української нації, як є, зокрема, у Литві чи Естонії, або у Польщі чи Латвії. Але ж і процес формування національної свідомості, яка була спаплюжена і знищена радянсько-російською експансією (давайте будемо об’єктивними) протягом століть — довготривалий. А отже, п’яти років для цього, звичайно, недостатньо.

«Палеолітична Мекка». Мамонтові кладовища. Юдинівська стоянка. Сучасні негаразди.

Автор, співробітник Українського інституту національної пам’яті, кандидат історичних наук Віталій Огієнко, родом з с. Удайці Прилуцького району Чернігівщини. Він аналізує проблеми реалізації української національної ідеї.

Автор, співробітник Українського інституту національної пам’яті, кандидат історичних наук Віталій Огієнко, родом з с. Удайці Прилуцького району Чернігівщини. Він аналізує проблеми формування та здійснення державної політики національної пам’яті. Підкреслює, що тільки україноцентрична (етноцентрична) модель пам'яті здатна забезпечити легітимність влади та зростання суверенітету держави та патріотизму серед населення.

Відповідь українця -- єврейці
Три англомовні видання, а саме, „Софія Екхо”, „Балтик Таймс” і „Краков Пост” помістили статтю Інни Рогатчі під назвою „Прославлення різуна” на тему недавнього надання звання Героя України Степану Бандері. Нижче моя відповідь в англійському оригіналі, перекладена на українську, що була направлена до названих публікацій.

Автор, співробітник Українського інституту національної пам’яті, кандидат історичних наук Віталій Огієнко, родом з с. Удайці Прилуцького району Чернігівщини. Він на прикладі книги Василя Шахрая та Сергія Мазлаха «До хвилі. (Що діється на Вкраїні і з Україною?)», виданої у 1918 р., показав основні характерні риси українського націонал-комунізму початку XX ст., його національну, самостійницьку сутність. За це його представників репресували у комуністичній тоталітарній державі.

В українському календарі є чимало дат, пов'язаних з військовою звитягою і пошануванням захисників Батьківщини. 6 грудня – день Збройних сил України, 14 жовтня – день українського козацтва, окрім того є день партизанської слави, день прикордонника, день флоту, день авіації. Всі ці професійні свята і пам'ятні дні можна знайти в календарях, але я сумніваюсь, що широкий громадський загал про них знає. Для більшості людей особливо старшого покоління днем захисника Вітчизни традиційно є 23 лютого – день створення червоної армії, день її перших перемог. Так вже привчили нас, старших, з радянських часів, а тепер і ми за інерцією вчимо молодших.[c]