«Природа не терпит пустоты, а перепад демографических давлений по нашим южным границам уж слишком велик. Так что когда меня спрашивают «что вы можете сказать о будущем России?» -- я говорю: будущее России ясное, короткое и печальное. России осталось не больше 60 лет. Это по оптимистическому сценарию, предполагающему, что мы будем тихо вымирать сами, без войн и внутренних катаклизмов»

Щоб зрозуміти сучасне – треба пам’ятати про минуле. Згадаймо хто почав і з чого почалося нищення українського села у ХХ столітті. Ось хроніка цих подій. Цитую за передовицею друкованого органу більшовицької партії (офіційна на той час назва — Російська соціал-демократична робітнича партія) — газети "Рабочій путь" від 6 листопада 1917 року, тобто за добу до перевороту в Петрограді:"Нам нужно отменить помещичьи права на землю и передать всю землю без выкупа крестьянским комитетам" (зверніть увагу — не селянам, а комітетам !).

Перехід від президентсько-парламентської до парламентської моделі державного устрою України ще більше загострив проблему зради партійних інтересів депутатами рад різного рівня. Можна вважати, що застосування імперативного мандату для депутатів місцевих рад - це лише перша спроба на законодавчому рівні розпочату організаційну перебудову політичних партій після внесення змін у Конституції України.
Які ж можуть бути наслідки цього кроку?