…14 июля (4-го по «старому стилю») на Иерусалимском кладбище в Иркутске, в годы Советской власти превращенном в «парк культуры и отдыха»), у могилы одного из теоретиков «сибирской идеи» Афанасия Щапова собираются сторонники независимости Сибири. Эта традиция возникла в последние годы. На первомайской демонстрации в столице Восточной Сибири этой весной можно было увидеть бело-зеленые стяги, а среди лозунгов, призывавших к «экологически чистым выборам» и протестовавших против планов строительства в регионе центра по переработке урана, был и такой: «Сибирь — не колония!». Белый и зеленый — традиционные цвета Сибири. Идеи сибирской «самостийности» переживают сегодня ренессанс.

Роздуми про те, чи дійсно добре там, де нас нема
Передвиборчі перегони – це додаткова можливість різним політичним авантюристам задурити голову своєму наївному електоратові. Що вони з успіхом і роблять. Обіцяють „золоті гори”, „солодке життя”, „остаточну перемогу комунізму” і тому подібне. Природно, в переліку таких от обіцянок важливе місце займає і питання значимості геополітичного вибору України. Одні пророкують „щасливе життя” в Європі, інші наполягають, що від усіх негараздів позбудемося, якщо будемо разом з Росією.

Із історії ми знаємо випадки, коли мешканці метрополії і колоній, які належали до одного й того ж етносу, розривали політичні й адміністративні пута, які їх пов’язували, і після більш або менш тривалих конфліктів, влаштовували своє життя окремо. Класичним прикладом такого розвитку подій можна вважати створення Сполучених Штатів Америки і держав Латинської Америки. Кожного разу причиною цього була байдужість метрополії до потреб своїх «заморських» співгромадян, економічна експлуатація і неефективне управління. Події в колоніях європейських імперій не могли не вплинути на Російську імперію. Виявилося це в появі у другій половині ХIХ ст. руху «сибірських обласників».

Агресивні заяви керівників Російської Федерації, нахабне поводження російських військових в Криму, передислокація деяких частин ЗС РФ в прикордонні райони з Україною змушує українців все частіше задавитися питаннями: „А якщо все таки завтра війна? А якщо Росія спробує повторити „грузинській сценарій” і стосовно нашої держави?”

В Суздале завершено исполнительное производство по изъятию храмов из пользования Российской Православной Автономной Церкви (РПАЦ).

Причини аварії на Саяно-Шушенській ГЕС досі невідомі. Загинуло 47 осіб, але список поповнюється. Південь Сибіру має проблеми з енергопостачанням. Ряд алюмінієвих заводів знизили свої потужності. Рівень води в Єнісеї піднявся на півтора метра, що спровокувало паніку населення Абакана та інших понизинних міст. Міністр з надзвичайних ситуацій РФ С.Шойгу фактично заборонив чиновникам висувати версії аварії та коментувати її наслідки.

Поки правляча російська еліта продовжує шукати оптимальну ставку в Україні, проникнення Росії на українське поле розвивається за рахунок нових методик третього сектора.

О постсоветских мифах
Когда в 1991 году распался Советский Союз, и возникло Содружество Независимых Государств, многие рассматривали его изначально как временный союз трех братских славянских республик. Но с тех пор прошло уже почти 18 лет. Украина окончательно стала вполне самостоятельной страной с многопартийной системой, свободной прессой и прочими атрибутами демократического государства. А параллельно с этим в России благодаря приходу к власти Путина возникла авторитарная система власти, отвечающая интересам узкого клана кремлевских гебистов и прикормленных ими олигархов.
Владислав Гольянов, Русское Имперское Движение[b]