І тільки одна людина на світі – мати – щиро й безкорисливо, не дивлячись на наслідки, мчить на допомогу своїй дитині. Вона шукає всі можливості, аби її дитина, і не так вже й важливо, скільки їй років – дванадцять чи сорок (для матері її кровинка залишається назавжди дитиною, хоч і дорослою), вийшла з кривої стежки на пряму. Ще більше серце матері страждає, коли вона відчуває, що скоїлось невідворотне, трагічне, а що саме – не може збагнути.

Материна інтуїція

Валентина Кухаренко зі Щорса, як тільки зять занепокоївся про те, що зникла його дружина — Зінаїда Валькевич, звернулась до районного відділу міліції з тим, аби написати заяву про зникнення своєї доньки. Але там порадили почекати три дні, за які вона може з’явитися.

— А на четвертий день, – розповідає нещасна жінка, — я звернулась знову до міліції і написала заяву, як мені було рекомендовано, але працівник райвідділу сказав, що треба гроші на пальне для авто, аби почати пошуковий процес… Пізніше я неодноразово оббивала міліцейські пороги, але бачила, що жодних дієвих заходів для пошуку моєї доньки не було вжито.

А тут ще й часто снилася Зіна мені, — схвильовано пригадує ті безсонні ночі Валентина Кухаренко, — немов вона боса, плаче і просить моєї допомоги, аби я змогла зігріти її ноги.

Мати чекала на доньку кілька тижнів, а коли незнайомець приніс записку, в якій зазначалося, що вона жива («Мамо, зі мною все гаразд. Не переживай»), начебто з’явилась надія на краще, але, на жаль, на деяку мить… Щось матері підказувало, що дочка або десь дуже далеко, або її вже немає на цьому світі. І, як показали подальші дні, жінка не помилилась…

Страшна знахідка

Серпневий день видався безхмарним. Віра Єфименко, мешканка Щорса, добре знала, що гриби краще шукати вранці, коли ледь спадає роса, але у ті лісосмуги, де періодично вона буває, можна піти і по обіді – ніхто туди, як правило, не заглядає.

Відхиливши рукою гілляки, щоб не врізались в очі, жінка зробила крок і побачила кілька маслюків. І як тільки нахилилась, щоб їх зрізати, ошаленіла: з-під гілок виднілися чиїсь ноги.

Трохи прийшовши до тями, Віра Єфименко придивилась: у невеличкій западині лежала ниць людина (жінка подумала, що то дитина), без взуття, сідниці напівголі, а частина тіла вкрита землею та густими гілками…

Шлях до істини

За увесь цей час Валентина Кухаренко добивається одного – встановлення істини: хто і навіщо вбив її доньку?

Пройшовши всі мислимі і немислимі бюрократичні митарства, вона впевнена: Зіну хтось убив. З цим аж ніяк не погоджуються міліцейські і прокурорські відомства. Та пікантних деталей (фактів) більше на користь цієї жінки, які виявилися предметом дослідження лише після кількох вимог вищих інстанцій. Кримінальна справа до цього часу так і не була порушена. Деякі з таких основних аргументів — це записка і той чоловік (мешканець Щорса), який приносив записку нібито від зниклої тоді жінки про те, що донька жива, і друга – знайдена сумочка Зінаїди Валькевич у будинку однієї з мешканок райцентру, свідчення якої є плутаними, а отже, мали б зацікавити правоохоронні органи.

Також не дріб’язковими для розслідування є й деякі інші обставини, наприклад: чиє покривало і чому виявилося на місці виявлення трупа, чому працівник міліції спочатку сказав Валентині Кухаренко, що він знає, де велосипед її доньки, і поверне, а потім ця тема раптом зникла, чому не проведена почеркознавча експертиза записки, котра була доставлена особою, місце проживання і прізвище якої добре відомі… І таких «чому» – кілька. Та от хто поставить знак оклику замість питань – невідомо.

Сьогодні міліція і прокуратура стверджують одне: встановити те, що нібито жінка могла померти насильницькою смертю, неможливо.

Та якби й не було зазначених вище фактів, напрошується очевидне питання: чи могла б сама молода жінка лягти і заховати себе під гілками, щоб потім померти?

Усі ці нез’ясовані питання виявились дивними і для Щорського районного суду Чернігівської області, який скасував прокурорську постанову про відмову в порушенні кримінальної справи за фактом смерті Зінаїди Валькевич і зажадав від міліції та прокуратури провести додаткову перевірку…

До речі…

Днями у річці однієї з провінцій Китаю знайшли мертву дівчинку, після чого поліція провінції заявила про її ненасильницьку смерть. Однак, коли батько намагався поліціянтам довести те, що доньку вбили, а потім втопили, чоловіка заарештували та жорстоко побили. Мешканці з навколишніх населених пунктів організували масові протести біля місцевих органів влади, що змусило їх ввести додаткові сили поліції, аби приборкати серйозні заворушення… Це призвело до того, що органи правопорядку всерйоз зайнялись розслідуванням смерті дівчинки… Так то ж Китай – а там, як відомо, майже автократичний режим, а нам зі своєю демократією залишається сподіватися на чесне і неупереджене розслідування, яке чомусь, напевно, гальмується з різних причин: через неповагу до простої людини, через юридичну необізнаність, через загрозу бути приниженим вищим керівництвом у разі подальшого нерозкриття тяжкого злочину на закріпленій території тощо.

…Чотирнадцятирічний Володимир, син знайденої у лісі мертвої жінки, живе зараз у своєї бабусі, без матері і батька. Останній після похорону дружини сильно запив і скоїв крадіжку мобільних телефонів в одній з торговельних точок райцентру, за що відбуває нині покарання…

Як стало відомо, нині правоохоронними органами проводиться почеркознавча експертиза записки, про яку йдеться в публікації, та здійснюються деякі інші процесуальні дії.

А мати чекає відповіді лише на одне запитання: хто ж усе-таки вбив її доньку?

Сергій КОРДИК.[r]