Російська компанія «Газпром» у черговий раз нагадала українцям, «хто в їхній хаті господар». Минулого тижня її керівництво несподівано виступило із заявою про наявність в «української сторони» заборгованості за поставлений з Росії природний газ у розмірі аж $1,3 млрд. Звичайно, слідом пролунала погроза відімкнути Україну від газопостачання, якщо вона не погасить борг до кінця жовтня. Цікаво, що цей дивний борг вигулькнув саме тоді, як ЦВК завершувало підрахунок голосів... Жодної політики, еге ж? Але ж і додав «Газпром» своєю заявою клопоту українським урядовцям. Вони, бач, звикли привселюдно хвалитися своїм «професіоналізмом» у забезпеченні Батьківщини дешевим російським газом, а тут «старший брат» їх так зганьбив перед виборцями... Міністр палива та енергетики України Юрій Бойко відразу ж помчав до Москви й бігом домовився з головою ради директорів «Газпрому» Дмитром Медведєвим про те, що Україна до 1 листопада сплатить газовий борг. Потім до Білокам’яної поквапився й прем’єр-міністр Янукович. Паралельно уряду довелося виправдовуватися у пресі, що держава Україна газових боргів наразі не має, їх наробили собі посередники – компаніії «РосУкрЕнерго» та «Укргазенерго». І взагалі, мовляв, це, власне, ніякі й не борги – газ просто запомповано до українських сховищ, а ось візьмуть трейдери кредити та й розрахуються з «Газпромом»... Та ще Ю.Бойко змушений був обіцяти Євросоюзові, що Україна залагодить боргове питання й залишатиметься «надійною транзитною країною для постачань газу до ЄС». На думку українських аналітиків, такі дії російських монополістів напередодні відкриття опалювального сезону інакше, як газовим шантажем, назвати важко. Насправді заява «Газпрому» пахне не газом, а політикою. Про це прохопився й заступник Януковича по партії Михайло Чечетов: за його словами, український прем’єр поїде в Москву, щоб зняти в газовому питанні «певний політичний наліт». І справді, газпромівський демарш звучить як чергове попередження «молодшому братові»: мовляв, як не сформуєш після виборів «правильну» владу, – начувайся… Найсумніше те, що це вже не раз було в українській політиці і, напевно, ще не раз буде. -------------------------------------------------------------------------------- З цього газового дежавю напрошуються два висновки. По-перше – напевно, комусь дуже вигідно мати таку складну схему постачання газу до України, в якій до пуття не розбереш, хто саме, кому та скільки помпує блакитного палива. Бо ж за такою кількістю посередницьких ланок важко відслідкувати, скільки газу «випаровується» дорогою до України на благо трейдерам і їхнім високим покровителям. По-друге – чи є українською влада, яка нічого не робить для забезпечення енергетичної незалежності своєї країни, ходячи по величезних українських покладах природного газу?.. --------------------------------------------------------------------------------
2007 © Олександр Майшев
Меню сайту
