Протягом кількох останніх років вони штурмують надземні висоти, хоча, як самі визнають, до найвищої точки ще не дісталися. Юнаки ефективно працюють над цим: я спостерігав, як хлопці демонстрували набуті незвичайні навички. Вони підлітали у височінь і ніби зависали там на мить. Або піднімались над землею і виконували різні повітряні піруети.

Проте така вправність з’явилась не одразу – отримані травми пам’ятають досі. Я зрозумів, що юнаки, кружляючи у польоті, не тільки керують своїм тілом, а й загартовують справжній чоловічий дух. Звичайно, вони такі, як і всі інші їхні однолітки, але мають внутрішній енергетичний заряд, без якого не змогли б досягти успіху.

Ось як по-філософськи розповідає про улюблене заняття керівник групи «Поза невагомістю» Дмитро Хропатий:

— Спочатку це були просто дитячі забави, мрії і не зовсім обдумані, непідготовлені стрибки. Але з часом усе змінилось… Виходячи зі своїх прорахунків, помилок, ми змінили погляд на паркур як зсередини, так і ззовні. Для нас він став філософією зі своїми правилами і принципами. Наша команда «Поза невагомістю» стала однією з перших у Чернігові. 5 травня 2006 року ми офіційно заявили про своє існування. p> Члени команди стурбовані тим, що сьогодні тринадцяти-п’ятнадцятирічні підлітки інтенсивно почали займатися паркуром. Така безконтрольна самостійність призводить до негативних наслідків. А досвідчені паркурці знають, що кажуть, адже самі зазнали свого часу серйозних травм. Саме тому вони хочуть уберегти молодших хлопців від непродуманих кроків.

— Усі ці стрибки та піруети – то далеко не паркур, — продовжує Д.Хропатий, — і лише шкодять здоров’ю, бо їхні тіла у такому віці ще не готові до незвичних фізичних навантажень. Вони, як правило, одразу намагаються досягти справжніх елементів паркура, забуваючи або не знаючи про те, що спочатку необхідно відточити деталі витривалості, стійкості, координації. Треба пройти попередні етапи, а вже тоді можна братися за більш складні елементи. Тільки у цьому разі зменшиться кількість травм і розчарувань. br />

Паркур – категорія філософська

На запитання відповідає лідер команди «Поза невагомістю» Дмитро Хропатий

— Що ти відчуваєш, коли відриваєшся від землі?
— Важко так відразу пояснити. Це свого роду наркотик, який притягує і приваблює… Відчуваю себе поза невагомістю.
— Ти і твої хлопці – трейсери — відчуваєте себе не такими, як усі?
— Різниці абсолютно немає. Ми такі, як і всі навколо. Просто у нас погляд на світ з-під іншого кута...
— Що означає паркур, і чому хлопці, що займаються таким видом занять, називаються трейсерами?
— Засновник цього виду занять – David Belle (Франція) сказав, що паркур – це тест на самовладання, самоконтроль. А взагалі – це дистанція, смуга перепон, а також дисципліна, яка полягає у швидкому подоланні перешкод. Трейсер (французький термін) – людина, яка долає перешкоди.
— Страх іноді оволодіває вами, коли ви робите піруети?
— Точніше сказати, не піруети, а складнощі різних елементів. Коли виконуємо більш складні трюки, то страх оволодіває нами, але ми вчимося контролювати його і швидко відганяти туди, звідки він з’являється.
— Серед твоїх знайомих, які не займаються таким видом діяльності, більше тих, які розуміють тебе, чи навпаки? Ти відокремлюєш світосприйняття своє і твоїх однолітків, які не займаються паркуром?
— Мене розуміють усі. З моїх знайомих ніхто мені не сказав жодного разу, що я, мовляв, дурень, бо займаюся паркуром. Себе від інших аж ніяк не відокремлюю, але й так зрозуміло, що у моїх однодумців світогляд не такий, як в інших людей…
— Як ставляться до занять паркуром твої батьки?
— Батьки спочатку дуже турбувалися, бо травм було забагато... А зараз вони мені довіряють і знають, що не зроблю того, до чого ще не готовий.
— Те, що паркур поєднує в собі гімнастику, легку атлетику, акробатику – зрозуміло, а як би ти охарактеризував філософський аспект паркура?
— Як не дивно, але у кожного, хто робить ось такі трюки, своя філософія, відмінна від інших. Одні, наприклад, займаються для позерства або для того, що це просто «круто», а інші – для душевного і морального задоволення, відчуття специфічних моральних цінностей…

Сергій Кордик