Кожній людині, яка йде вперед, притаманно озиратись на пройдений шлях.
Я народився в селі й дуже добре знаю життя таким, яким воно є.
У покоління моїх батьків життя було надзвичайно тяжким і хорошого було те, що вони були молоді й здорові. Тяжко працюючи, почали наїдатися хлібом лише на початку 70-х років.
У переважної більшості сільського населення, крім фуфайки і кирзових чобіт, ніякої теплої одежі тоді не було. Я це знаю, тому що сам пішов до школи в 1967 році в кирзових чоботях, а вже в п'ятому класі ходив з мамою на ферму і доїв корів кожного дня, а в сьомому класі – працював на канікулах з батьком помічником комбайнера на "СК-4". У нашій родині життя нічим не відрізнялось тоді від інших співгромадян.
Сьогодні я з радістю дивлюсь на сільських дітей, які... Читати далі »