 Столиця нашої держави Київ не була б Києвом без своїх знаменитих каштанів. Ці дерева - окраса та гордість міста. Такою ж перлиною для Городні, як і для Києва, була каштанова алея в центрі міста.
Під тінистими кронами могутніх каштанів пройшла не одна тисяча ніг, виросло не одне покоління городнянців. Тут призначали побачення, освідчувались в коханні, просто гуляли. Цією алеєю спішили на свій перший дзвоник першокласники, йшли зустрічати світанок випускники, згодом ходили на роботу, але кожного разу не могли намилуватися статечною величчю красенів-дерев.
Мені вже за шістдесят, та я пам'ятаю каштанову алею змалечку, з першого класу. Тому для мене, моїх однолітків та й для решти місцевих мешканців це вже більше, ніж просто дерева Це історія міста, частина біографії, долі...
Того страшного дня ми гуляли з дружиною містом. Свідомо прямували ми до затишної вулиці в центрі, щоб пройтись під тінню могутніх каштанів. Коли ж замість мальовничої алеї побачили понівечені з одного боку дерева, то остовпіли Змертвілими химерами простягали до перехожих обрубані гілки колись прекрасні каштани. Важко навіть описати всі ті почуття, що краяли моє серце: образа, біль та відчуття чогось дорогого, але назавжди втраченого. В мене запоморочилась голова. Першою думкою була: це зробила якась чужа, ворожа рука. Це не міг бути городнянець, здавалося мені. А, може, когось просто дратував той каштановий затишок в самому серці міста чи заважав? Чи, може, вкотре «нє ведаєм, что творим»?!
Мине якийсь час, дерева залікують страшні рани, відростять нові гілки, але вони вже ніколи не дадуть тієї мальовничої тіні, що благословляла покоління городнянців на життя. До речі, більшість земляків, хто приїздив на свята до Городні, висловили обурення з приводу цієї різанини, а один хлопчина, що повернувся з армії в переддень весняних свят, побачивши алею в її «новому» вигляді, присів під деревом і заплакав.
На жаль, ні емоції, ні сльози не повернуть нам рідної, тінистої краси віковічних каштанів.
Очевидно, щоб обпиляти дерева, потрібні дозволи інстанцій та влади. Хотілося б глянути в вічі тій людині, яка підписала вирок каштановій алеї, історичній прикрасі міста, та почути відповідь на єдине запитання: «НАВІЩО?». О. ТИМОЩЕНКО., м. Городня Чернігівської області
Джерело: http://gorodnya.net |
2007 © Олександр Майшев
Меню сайту
