Наше суперечливе законодавство продовжує породжувати нові стимули до його невиконання й повертається спиною до тих для кого воно мало б слугувати. Так, зокрема, суперечливість норм податкового законодавства та закону «Про плату за землю» призвели до того, що цілий перелік сільських рад у Варвинському районі не до отримують до бюджетів своїх сіл значні кошти орендної плати за землю. Закони написані та ухвалені колись під конкретні політичні (або господарські) інтереси зараз починають виходити місцевим громадам головним болем.

Прецедентом, який послужив розвитку такому стану справ у нас на Варвинщині (а згодом й по Україні) став вирок Київського Апеляційного Господарського суду, який підтвердив рішення Господарського суду Чернігівської обласні про задоволення позову СТОВ «Дружби – Нова» до Варвинської податкової інспекції.

Суть справи в наступному. Ще в 2006 році Варвинською міжрайонною державною податковою інспекцією було встановлено заборгованість товариства «Дружба –Нова» з орендної плати за землю по договорам оренди земельних ділянок Калиновицької, Озерянської, Брагінцівської та Кухарської сільських рад. З цим рішенням сільськогосподарське товариство не погодилось, і оскаржило його. Тож логіка суду була наступна.

Відповідно до Закону України «Про систему оподаткування» плата за землю (земельний податок, а також орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) відносяться до загальнодержавних податків і зборів. Обчислення і строки сплати земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності, використання коштів від плати за землю визначається Законом України «Про плату за землю».

Разом з тим СТОВ «Дружба-Нова», як сільськогосподарське підприємство є платником фіксованого сільськогосподарського податку і здійснює свою господарську діяльність відповідно до Закону України «Про фіксований сільськогосподарський податок». Згідно цього закону для сільськогосподарських товаровиробників – платників фіксованого сільськогосподарського податку зупинено дію таких законодавчих актів України та їх окремих норм з питань оподаткування, як, зокрема, Закон України «Про плату за землю». Оскільки цей закон не є законом про оподаткування, то суд вирішив, що й застосовувати його в даному випадку непотрібно.

Фіксований сільськогосподарський податок належить до загальнодержавних податків і зборів (обов’язкових платежів) і сплачується в рахунок, зокрема й плати (податку) за землю. Фактично, це означає, що жодне сільськогосподарське товариство, яке сплачує фіксованих с-г податок не повинно сплачувати орендну плату за землю.

Натомість райдержадміністрація та місцеві ради не дивлячись нінащо продовжують укладати договори оренди з сільгосппідприємствами свідомо наражаючи місцеві бюджети на втрату значних коштів від оренди землі, а земля, як відомо, чи не єдине джерело доходів до сільських бюджетів, а місцеві бюджети, простіше кажучи, - це дитсадки, школи, лікарні (ФАПи). Варто зазначити, що СТОВ «Дружба-Нова» також обробляло (й продовжує обробляти) землі сільських рад на підставі договорів оренди заключених з райдержадміністрацією та сільськими радами, якими визначалось виключно платне користування земельними ділянками.

P.S. Тож за даних обставин орендодавцям земельних ділянок (райдержадміністрації та сільським радам) необхідно не покладатись на дії контролюючих органів, а самотужки захищати заключені договори земельних ділянок державної та комунальної власності та тверезо підходити до заключення нових.

http://www.varva.org.ua/