Пригадую, як років 30-40 тому в чернігівських школах була популярною і веселою гра-жарт - перекладання українською мовою прізвищ відомих письменників, на кшалт, Вальтер Скот – Василь Худоба, Лев Толстой – Левко Дебелий, Олександр Пушкін – Сашко Гарматний. “Підкинув”, мабуть, її хтось із дорослих дядь для приниження української мови, бо саме в той час українські школи в Чернігові переводилися в російкомовний режим.
Згадати цю забуту гру-жарт спонукала одна, мабуть, викладачка російської мови з якою довелося познайомитись в забитому у щент мікроавтобусі під час поїздки за маршрутом Прилуки-Ніжин. Саме від неї пасажири дізналися, що “сєвотня на нашей граніце в Узбєкістанє” з’явилися американці і розпочали війну в Афганістані. А в Україні, на відміну від Білорусі, куди вона їде на якійсь черговий слав’янський з’їзд, дуже погано ставляться до “рускава язика”. І це тоді коли в Прилуках, за її підрахунками, тільки 42 відсотки українців. Такий висновок вона зробила з телефонного довідника. І в загалі, у неї не має сумніву, що українці самі винні в проблемах своєї рідної мови, бо “сплашниє халуї по сваєй натурє.”
“Я іх нікагда не заставляля, ані самі дакументацію мне сдавалі на рускам язикє. Наш рот жівєт (пращури її приїхали в Україну ще в 1813 році), сдєсь давно, а язика сваєво не утратіл,”- ось такі аргументи у висоосвідченої пані, що на останок попросила водія мікроавтобуса “за спасибі” підвезти її з автовокзалу до Ніжинського державного педагогічного універсітету ім.М.Гоголя.
Тож пропоную читачам самим зіграти вже, можливо, в давно забуту гру-жарт зі своїм або сусідськими прізвищами. Для прикладу навожу невеличкий українсько-російський словничок та відповідні прізвища, які “вважаються” переважною більшистю чомусь російськими : Бриль(укр.) – шляпа (рос.) – Брылёв
Бондар(укр.) – бочар, кадочник (рос.) – Бондарев; російське- Бочаров, Кадачников
Биб(укр.) – боб (рос.) - Бибов
Бугай(укр.) – бык производитель(рос.) – Бугаёв
Верба(укр.) – ива (рос.) – Вербов; російське - Ивов
Волох(укр.) – молдаванин (рос.) – Волохов
Гак(укр.) – крюк (рос.) – Гаков, російське - Крюков
Гончар(укр.) – горшочник (рос.) – Гончаров; російське - Горшков
Горбач(укр.) – горбатый (рос.) – Горбачов
Гарбуз(укр.) – тыква (рос.) – Гарбузов
Гармаш(укр.) – пушкарь, артелерист (рос.) – Гармашов, Гарматов
Гетьман(укр.) – военноначальник (рос.) – Гетьманов
Журба(укр.) – печаль (рос.) – Журбин
Коваль – кузнец (рос.) – Ковальов; російське Кузнецов
Крам(укр.) – товар(ткань обычно) материя (рос.) – Крамов, Крамаров, Крамской
Крамниця(укр.) – лавка (рос.) - Крамников
Кравець(укр.)– портной (рос.) – Кравцов, російськне - Портнов
Кравцювати (укр.) від красти, крав – портняжничать (рос.) - Кравчуков
Лабаз(укр.) – амбар (рос.) – Лабазов. Лабазник – (бот.) гадючник
Литвин(укр.) – литовец (рос.) – Литвинов
Лукаш(укр.) – коварный, плутоватый (рос) – Лукашов
Лях(укр.) – поляк (рос.) – Ляхов, російське - Поляков
Мазур (злодій, шахрай) – мошенник, жулик, плут (рос.) – Мазуров
Мірошник(укр.) – мельник (рос.) – Мирошников; російське - Мельников
Новик(укр.) – новый (рос.) – Новиков
Олія(укр.) – подсолнечное масло (рос.) – Олейников
Пан(укр.) – барин, господин (рос.) – Панов, Панин, Панков, Панкин
Панчішник (укр.) – чулочник (рос.) – Панченков; російське - Чулков
Приймак(укр.) – муж перешедший в семью жены (рос.) - Примаков
Пуга(укр.) – кнут, плеть, плетка(рос.) – Пугин; російське - Плетьнев
Пугач(укр.) – филин (рос.) – Пугачов
Турчин(укр.) – турок (рос.) – Турчинов
Хохол(укр.) – малорос, украинец (рос.) – Хохлов
Хрущ(укр.) – майский жук (рос.) – Хрущов
Чабан(укр.) – пастух (рос.) – Чабанов; російське - Пастухов
Чоботи(укр.) – сапоги (рос.) – Чеботарьов; російське - Сапогов
Череда(укр.) – стадо (рос.) – Чередов, Чередников, Черединов
Черкас(укр.) – малорос, украинец (рос.) – Черкасов, Черкашин
Чумак(укр.) – чумак (рос. обласное) – Чумаков
Черняк(укр.) – монах (рос.) - Черняков
Швець(укр.) – сапожник (рос.) – Швецов
Шинкар(укр.) – кабатчик (рос.) – Шинкарьов
Шинок(укр.) – кабак (рос.) – Шинов; російське Кабаков
Шпак(укр.) – скворец (рос.) – Шпаков; російське- Скворцов
Юшка(укр.) – похльобка (рос.) – Юшков. Щодо найпоширених в Україні прізвищ таких як Баран(укр.) – Баранов(рос.), Дятел(укр.) – Дятлов(рос.), Гриб(укр.) - Грибов(рос.), Гончар(укр.) – Гончаров(рос.), Грім(укр.) – Громов(рос.), Дятел(укр.) – Дятлов(рос.), Єрмак(укр.) – Ермаков(рос.), Ждан(укр.) – Жданов(рос.), Жир(укр.) – Жиров(рос.), Журавель(укр.) – Журавльов(рос.), Жук(укр.) – Жуков(рос.), Зик(укр.) – Зыков(рос.), Комар – Комаров(рос.), Кулик – Куликов(рос.), Орел – Орлов(рос.), Рибак(укр.) – Рыбаков(рос.), Сокіл(укр.) – Соколов(рос.), Сич(укр.) – Сычов, Ткач(укр.) – Ткачов(рос.), Шолох(укр.) – Шолохов(рос.) тощо і без гри-жарту, думаю, все зрозуміло. Особливо якщо врахувати, що українці отримали свої прізвища більш як на сто років раніш ніж росіяни, а дописати закінчення “ов” колоніальному російському(радянському) чиновнику не було важкою справою.
Крім того, хіба немало українців давно забули латинське: “Patriam amamus non quia magna est, sed quia nostra” (Батьківщину люблю не тому, що вона велика, а тому, що наша).
“Отож…,” - скажуть багаточисленні скептики українського відродження і будуть, нажаль, праві.
І все ж. Чи потрібні ще більш переконливі докази того чому в українському місті Прилуках, та хіба тільки в ньому, за підрахунками прихільниці “єдінай і нєдєлімай…”, тільки 42 відсотки українців?
В той же час стає більш зрозумілим чому сьогоднішні можновладці в Україні та їх однодумці за кордоном так піклуються про те, щоб українці забули рідну мову і не могли пригадати хто був пращурами, наприклад, горбачових, лукашенок, жукових, мазурів, кравчуків тощо.
Недарма ж древні латиняни говорили: “Oratio vitae simulacrum”(Мова – це відображення життя), “Historia vitae magistra”(Історія – вчителька життя) та “Qualis pater, talis flius”(Який батько – такий син).
Згадаймо ж наше українське коріння. Хто народився українцем, тому … Сергій Соломаха |
2007 © Олександр Майшев
Меню сайту
