 Мати теж проситься до сім’ї, але вони її не пускають
Всякого було у сім’ї Петра та Катерини Горбатенків із Великого Устя. Допоки служба у справах неповнолітніх не вилучила у них всіх трьох дітей.
Дітей повернув батько
- Того дня я був на поминках свого батька, - розказує 39-річний Петро. - 31-річна жінка залишилась дома з дітьми: 6-річною Аньою, 5-річним Русланом і 3-річною Діаною. А тоді прибігла Аня і сказала, що приїхав міліціонер і мене гукає. Я не повірив, але пішов. У дворі ждали люди з адміністрації та з лікарні. Коли вони приїхали, то двері нашої хати були закриті. Я відкрив хату, а жінка п’яна. Получила того дня дєтські гроші 640 гривень, напилася і замкнулась у хаті з найменшою дочкою.
Горбатенкових дітей служба зразу вилучила із їхньої сім’ї.
- Я просив-просив, але моє слово не помогло, - згадує Петро. - Місяць діти були у дитячому відділенні Сосницької лікарні. А тоді двох старших відвезли у Чернігов у пересилочний пункт дєтдома.
Батько намагався повернути дітей додому протягом двох місяців. І комісія, яка приходила до Горбатенків з’ясовувати обстановку, вирішила дозволити батьку виховувати всіх трьох дітей самому. Люди дивувались, як бачили, що односелець Петро сам білить хату, фарбує, прибирає в садибі. А мати в перший же день, 5 березня, як поїхала до свого батька в інший район, так досьогодні і не повернулась. Діти про неї не згадують добрим словом. Лише бояться, коли хтось чужий підходить до двору. І цього разу ховався за батькову спину Руслан, коли побачив нас біля двору. “Ні, не хочу, хай не забирають”, - вхопився за батька хлопчик.
- Катя вчора звонила, просилась, щоб ми її прийняли назад. Батько її лає, до дітей відправляє. Да ще й брат її повернувся туди з тюрми. Ото вона й хоче тепер до нас. Але ми її вже ніколи не приймемо, - вирішив Петро і діти з ним погоджуються. - Мені діток дуже жалко, я сам без батька виріс і знаю, як це буть без нього. А дітки плакали, додому дуже просились. Після операції на серці
Петро Горбатенко каже, що на нього чекають дві важливі події - розлучення з Катериною та поїздка до Києва з найменшою Діанкою.
- Коли дівчинці був один рік і чотири місяці, їй зробили на серці дві операції, - пояснює батько. - У Діанки був порок серця. Нам сказали, що треба різати дитину, але ми дуже боялися, я думав, що маленька не викріпить. Але я вдячний нашому дитячому лікарю та службі у справах неповнолітніх, які практично силою направили дитину на операцію, яку зробили в Києві в інституті Амосова. Коштувала така операція 18 тисяч гривень, але грошей ми не платили. Дитина пролежала після операції півтора місяці.
Скоро Петро Горбатенко повинен повезти Діану до Києва на перевірку стану здоров’я після операції.
- Я вже думаю, як його з’їздить, бо грошей на дорогу немає. Буду шукати, де прийдеться, позичатиму, проситиму спонсорської допомоги, а дівчинку звожу в лікарню, - обіцяє батько-одинак.
Петро Горбатенко зараз утримує козу, обробляє город. Влітку їсти готує на газовій плиті. Після розлучення розраховує отримувати аліменти та допомогу по інвалідності Діанки. А першого вересня старшу доньку Аню відправить до першого класу. Світлана Душик |
2008 © Олександр Майшев
Меню сайту
