 Адже черги на отримання грошей займаються зночі за 3-4 дні раніше. Люди практично не покидають ганок установи.
У вівторок близько десятої години на цегляних напіврозвалених східцях лежали розтоптані коробки, на яких вночі сиділи пенсіонери, щоб було тепліше. І поруч стояли пляшки. І так дехто грівся - не приховують люди.
- Тут всякого можна побачити. З ковдрами приходять. Зима ж таки, холодно. А без живого чергування грошей не отримаєш, - кажуть власники ощадкнижок.
Тримати ситуацію під контролем стає все важче. І щоб не прогавити чергу і довести її правильність, люди пишуть списки. У декількох екземплярах. Два якісь рукописні папірці навіть на стіні приклеїли.
У віторок 29 січня люди займали чергу для того, щоб аж у наступний понеділок отримувати гроші. Працівники банку наклеїли на ганку величезний список тих, хто вже може взяти гроші, але без порядкових номерів. Одна заковирка: за день виплачують тільки 25-тьом людям із цього списку. Через це і цій категорії вкладників доводиться боротися за верхнє місце у черзі.
Отож ще раз займаються черги і пишуться списки. Один екземпляр списку знаходиться на руках у тих людей, які щодня по 2-3 години чергують під дверями. Добре, що люди вміють домовлятися між собою. То хоч на пару годин вмудряються сходити додому перепочити.
Вночі, щоб не було страшно, залишають чергувати по 2-3 чоловік. А напередодні “дня багатства” вся черга о 17 годині збирається знову, робиться перекличка, складається графік чергування на ніч. А вже назавтра зранку виходить офіційна особа, роздає талони на отримання грошей, дає на руки список першому в черзі - і видача готівки пішла. І тільки після всього цього можна радісно йти на базар тринькати давно накопичені гроші.
Крім цих “щасливих” людей, які вже побачили своє прізвище у списку тих, до кого дійшла черга отримати тисячу, біля Ощадбанку топчуться ще дві черги: одна - бажаючі зареєструватися, друга - черга до нотаріуса, який працює у цьому ж приміщенні. На нього з 11-ї години ночі чекають.
Не обходиться і без міліції. Вдень її представники обов’язково тут стоять. І не дивно. Бо напочатку марафону за тисячею тут траплялися не тільки скандали, але й штовханина. “Всякі ж люди є, - каже вівторкова черга. - Якщо хтось наглий, то без черги намагається пролізти, не мучившись по-чесному так, як ми. Тому й силою можна таких виштовхувати назад”. Ніна Шаповал, сосничанка:
- Якщо буде по-чесному, то я гроші получу в четвер. Записалась у чергу 10 січня. Живу я недалеко, тому до Ощадбанку можу й сто раз прийти. Почергую, бо в декого з черги то робота, то мати хвора.
Коли отримаю ці гроші, то берегти їх не буду. Кожен уже придивляється до цукру, мандаринок хочеться, або масла більше куплю. Вже ніхто ні в що не вірить. Тому правильно буде не відкладати ці гроші, а потратити.
Я була б не проти, якби їх не готівкою давали, а можливістю заплатити за навчання онуків. Яка різниця, чи гроші в руки дати, чи перевести їх до вузу? Уляна Рідковець, 80-й рік:
- Я - інвалід, прийшла сюди з велосипедом. Слизько, то щоб спиратися на нього. Чоловік приходив сюди вранці у 5 годин, вернувся і сказав, що я на сьогодні записана. Я й прийшла. А кажуть, що вже на сьогодні немає місць. Поможіть мені, пожалуста.
29 січня 2008 року. Світлана Душик |
2009 © Олександр Майшев
Меню сайту
